Viva Іtaliya! Пескічі назавжди в серці!

Продовжуємо цикл розповідей наших студентів, які цього літа проходили стажування в барах та ресторанах на півдні Італії.

Цього разу своїми спогадами ділиться Олена Матрунчик студентка другого курсу.

Цілий рік Олена відвідувала майстер-класи з приготування італійської піци, пасти та інших страв італійської кухні, що проводив для наших студентів пан Паоло Брешиа президент Асоціації U.C.M. «Середземноморська спілка шеф-кухарів». Олена згадує, що спочатку навіть не думала про те, щоб поїхати на ціле літо до цієї сонячної країни та працювати поручь з майстрами кулінарного мистецтва. Але кожного разу все більше і більше захоплювалася думкою: «А чому ні? Це ж прекрасна нагода спробувати свої сили, побачити іншу країну, попрацювати та отримати безцінний досвід роботи в іншомовному середовищі». З кожним новим майстер-класом, з кожною новою виготовленою стравою міцніла рішучість їхати.

І ось угода підписана, документи зібрані. Зовсім скоро від’їзд до Італії. «Ще в автобусі я не могла повірити куди я їду, що на мене чекає, але знаючи себе я розуміла – все буде добре, – ділиться Олена першими враженнями від подорожі. – Коли ми тільки перетнули кордон, я відчувала наче це не зі мною трапилося, це не я їду до Італії. Не розумію чому, але мене це хвилювало та запалювало».

Олена пригадує, що дорога була довгою, але нові знайомства, нескінчені розмови та різні ігри в цікавій компанії перетворили її на пригоду, яка запам’ятається на все життя.

«Приїхали ми в маленьке курортне містечко Пескічі, яке знаходиться на півострові Гаргано на півдні Італії. Від перших хвилин зустрічі з цим містечком я закохалася в його краєвиди та довго не могла отямитися від оточуючої краси, – із захопленням розповідає Олена. – Це дивовижно! Містечко розташоване амфітеатром на скелі, що врізається в море. У найвищій точці міста розташований оглядовий майданчик з видом на море. Вода – чистісінька, широкий пляж з дрібним піском, мальовнича пристань з безліччю яхт і рибальських суденець, вузенькі  вулички вимощені бруківкою, безліч драбинок і неповторний італійський гомін місцевих «зазивал» до крамничок, ресторанів та піцерій.

Все в місті розраховано на туристів, на задоволення вимогливих смаків відпочиваючих зі всього світу. Тут є історичний музей, безліч сувенірних крамничок, піцерій, ресторанчиків і, звичайно ж, джелатерія з  найсмачнішим морозивом».

Дуже тепло Олена пригадує італійців, з якими вона познайомилася та працювала ці місяці: «Нам пощастило з сім’єю, в якій ми працювали. Нас дуже тепло зустріли, накормили з дороги та напоїли смачним італійським кофе. Ці люди полюбили нас, як своїх дітей. Це було приємно. Іноді навіть здавалося, що ми приїхали додому».

Працювала Олена офіціантом в невеличкому ресторані: «Перші тижні було дуже складно – і фізично, і морально. Нам багато в чому допомагав метрдотель – розпорядник в ресторані. Він дуже часто говорив: «Офіціант є обличчям нашого ресторану, однією з ключових фігур і від твоєї злагодженої та професійної роботи залежить багато чого, бо ти постійно серед гостей нашого закладу». Тому ми дуже швидко навчилися «тримати обличчя», завжди бути привітними та посміхатися».

Олена впевнена, що цього літа вона отримала безцінний досвід: «Я з’ясувала для себе одну просту річь: гостинність – це привітність та повага до відвідувачів. Вважаю це найголовнішим пунктом в роботі персоналу закладу гостинності. Всьому іншому можна навчиться, запам’ятати або зазубрити, але якщо у тебе не ладиться спілкування з гостями закладу, це дуже погано і над цим потрібно працювати».

Це літо було веселим, сумним, тривожним, фантастичним, сонячним та незабутнім! Поїхавши за кордон вперше, я не шкодую ні про що, це було найкраще літо».

Peschichi per sempre nel cuore!